Ортопедичні методи лікування хворих із вродженими та набутими вадами піднебіння.
Дізнаємось
Етіологію вад: різницю між вродженими (незрощення — «вовча паща») та набутими (травми, онкологія, специфічні інфекції) дефектами.
Класифікацію обтураторів: за терміном використання (тимчасові, постійні) та за конструкцією (плаваючі, за фіксацією на зубах).
Функціональні порушення: механізм виникнення відкритої гугнявості (ринолалії) та потрапляння їжі в носоглотку.
Принцип Кезера та Суппле: теорію створення «клапана» між обтуратором та м’якими тканинами для герметичності під час мовлення та ковтання.
Навчимось
Визначати межі дефекту: оцінювати стан країв сполучення (рухливі чи рубцево змінені).
Обирати шлях введення протеза: враховувати наявність зубів та ступінь відкривання рота (мікростомію).
Планувати конструкцію: вирішувати, чи буде обтуратор частиною знімного протеза, чи окремим апаратом.
Співпрацювати з логопедом: розуміти, як форма піднебінної частини протеза впливає на артикуляцію звуків.
Матеріали
Доступно тільки для зареєстрованих користувачів
Проблемні питання
Доступно тільки для зареєстрованих користувачів
Д.з.
Доступно тільки для зареєстрованих користувачів
| № | Тема |
|---|---|
| 2 лекції | |
| 1 | |
| 2 | |
| 3 | |
| 4 | |
| 5 |
Ортопедичні методи лікування хворих із вродженими та набутими вадами піднебіння.
|
| 6 | |
| 7 | |
| 8 | |
| 9 | |
| 10 | |
| 2 практичні заняття | |
| 1 | |
| 2 | |
| 3 | |
| 4 | |
| 5 | |
| 6 | |
| 7 | |
| 8 | |
| 9 | |
| 10 |