Українська мова (спецкурс до ЗНО)

1. Фонетика як розділ мовознавчої науки. Голосні звуки. Приголосні тверді й м’які, дзвінкі й глухі. Алфавіт. Звукове позначення букв. Склад. Складоподіл. Уподібнення приголосних звуків. Спрощення в групах приголосних. Чергування голосних і приголосних звуків. Лексикологія. Лексичне значення слова. Багатозначні й однозначні слова. Пряме та переносне значення слів. Омоніми. Синоніми. Антоніми. Лексика української мови за походженням. Загальновживані слова. Професійна, діалектна, розмовна лексик

2. Будова слова. Основа слова і закінчення. Значущі частини слова: корінь, префікс, суфікс, закінчення. Словотвір. Твірні основи при словотворенні. Основа похідна і непохідна. Основні способи словотворення в українській мові. Основні способи творення іменників, прикметників, дієслів, прислівників. Складні слова. Способи їх творення. Сполучні голосні [о], [е] у складних словах. Зв’язне мовлення. Власне висловлювання. Лінгвістика тексту. Тема й основна думка висловлювання. Вимоги до мовлення. Осн

3. Виконання тестових завдань, їх аналіз. Морфологія як розділ мовознавчої науки про частини мови. Іменник як частина мови. Іменники власні та загальні, істоти й неістоти. Рід іменників. Число іменників. Відмінки іменників. Відміни іменників. Невідмінювані іменники в українській мові. Прикметник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Розряди прикметників за значенням.: якісні, відносні, присвійні. Якісні прикметники. Ступені порівняння якісних прикметників. Тверда і м’

4. Займенник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Співвіднесеність займенників з іменниками, прикметниками й числівниками. Розряди займенників за значенням. Особливості відмінювання займенників. Творення й правопис неозначених і заперечних займенників. Виконання тестових завдань, їх аналіз. Дієслово як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Форми дієслова: дієвідмінювані, відмінювані (дієприкметник) і незмінні (інфінітив, дієприслівник, форми

5. Види дієслів: доконаний і недоконаний. Творення видових форм. Часи дієслова: минулий, теперішній, майбутній. Способи дієслова: дійсний, умовний, наказовий. Дієвідміни. Дієприкметник як особлива форма дієслова: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Активні та пасивні дієприкметники. Відмінювання дієприкметників. Дієприкметниковий зворот. Прислівник як частина мови: значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Розряди прислівників за значенням. Ступені порівняння прислівників. Пр

6. Синтаксис. Словосполучення. Типи словосполучень за морфологічним вираженням головного слова. Словосполучення поширені й непоширені. Речення як основна синтаксична одиниця. Види речень у сучасній українській мові. Підмет і присудок як головні члени двоскладного речення. Способи вираження підмета. Типи присудків: простий і складений. Другорядні члени речення. Означення узгоджене і неузгоджене. Прикладка як різновид означення. Додаток. Типи обставин за значенням. Порівняльний зворот.

7. Односкладні речення. Типи односкладних речень Розділові знаки в односкладному реченні. Просте ускладнене речення. Речення з однорідними членами, зі звертанням, зі вставними словами, словосполученнями, реченнями, з відокремленими членами. Розділові знаки в ускладненому реченні. Виконання тестових завдань, їх аналіз.

8. Складне речення. Засоби зв’язку простих речень у складному. Типи складних речень за способом зв’язку їх частин. Складносурядне речення. Єднальні, протиставні та розділові сполучники в складносурядному реченні. Складнопідрядне речення, його будова. Головне і підрядне речення. Підрядні сполучники й сполучні слова як засоби зв’язку у складнопідрядному реченні. Основні види підрядних речень. Складнопідрядне речення з підрядною обставинною частиною. Види підрядних речень з підрядними обставинними

9. Пряма й непряма мова. Речення з прямою мовою. Слова автора. Заміна прямої мови непрямою. Цитата як різновид прямої мови. Діалог. Виконання тестових завдань, їх аналіз. Стилі мовлення (розмовний, науковий, художній, офіційно – діловий, публіцистичний, конфесійний), їх основні ознаки, функції. Орфографія. Правопис літер, що позначають ненаголошені голосні [е], [и], [о] в коренях слів. Сполучення -йо, ьо. Правила вживання м’якого знаки. Правила вживання апострофа. Подвоєння букв на позначення по

10. Власне висловлення. Особливості написання, структура висловлення. Виконання тестових завдань, їх аналіз.